Відкритий лист Ініціативи Самозахисту Трудящих Мистецтва до українського та міжнародного мистецького середовища.

English version

русская версия

Ми закликаємо до бойкотування Мистецького Арсеналу та всіх його структур у відповідь на ситуацію, що склалася навколо виставки “Велике і Величне”, яка стала частиною святкування 1025-річчя Хрещення Русі.

Організовуючи подібну виставку, Мистецький Арсенал виявив себе як провладна ідеологізована установа та інструмент імітації культурного процесу. Така діяльність не відповідає викликам сучасного світу, а отже не створює простору для сучасного мистецтва.

Останні події з цензуруванням роботи Володимира Кузнецова “Коліївщина. Страшний суд” та вилученнням з експозиції картини Василя Цаголова “Коктейль Молотова” унаочнили кураторську неспроможність працівників установи під назвою “Мистецький Арсенал”.

Проголошуючи виставку “Велике і Величне” “проектом-самоусвідомленням і справжнім уроком національної гордості за українську культуру”, Мистецький Арсенал створює прецедент некритичного та поблажливого ставлення як до історичного наративу, так і до сучасних проблем, презентуючи українську культуру як принадливий об’єкт, працюючи на злипання держави та церкви, яка в цьому випадку зазіхає ще й на мистецький простір.

Державна інституція не може обслуговувати примхи та фобії можновладців, вона має репрезентувати критичне і дискусійне  знання, яке виробляє актуальне мистецтво, що є можливим лише за умов усвідомленого і критичного ставлення до підвалин власної інституційної культурної політики.

Акт цензури також згубно вплинув і на міжнародну репутацію Мистецького Арсеналу та поставив під сумнів можливість проведення в його стінах вагомих міжнародних виставок сучасного мистецтва.

В контексті вищезазначених подій ми заявляємо про здатність мистецтва протистояти зростанню релігійного фундаменталізму. Ми наголошуємо на автономії державної інституції, яка не може бути використана жодним офіціозним, релігійним, ідеологічним, комерційним угрупованням.

Цей бойкот Мистецького Арсеналу триватиме до тих пір, доки ця конкретна установа не доведе, що вона спроможна проявляти свою позицію та усвідомлювати свою політику; відмовитися від проявів цензури та імітації мистецької діяльності. Дії Директора Заболотної Н.П. відкрили реальний стан речей в Мистецькому Арсеналі і продемонстрували, як посадова особа підміняє собою інституцію. Єдиним можливим на території Арсеналу вільним творчим висловлюванням став “перформанс влади”, що здійснюється як покарання художників за їхню “зухвалість”.

Співпраця з цією інституцію в її теперішньому стані неможлива.

Ми вимагаємо від Мистецького Арсеналу:

• проголосити принципи діяльності Мистецького Арсеналу як Інституції;

• легалізувати відносини Інституції з художниками;

• публічно визнати ситуацію з роботами Цаголова та Кузнецова  відповідно актами цензури та цензури і вандалізму;

• публічно гарантувати неповторення у майбутньому подібних актів цензури.